550Ще відчинена брама осені. На майже голій гілці дерева сяє-спалахує променями стигле, наливне яблуко сонця. Високо висить: протягнеш руку – не дістанеш. Тихо навкруги.
Пройди стежками Степового – життя села, як на долоні. Тин з мальовничими глечиками на подвір’ї. Червоніють калина та горобина: причепурилися, наче гарні молодиці перед парубками. Голуби на даху – товчуться, точнісенько юрба на майдані, толочуть про щось своє, пташине. А один, найзухваліший, спурхнув на почесне місце на верхньому краєчку супутникової тарілки – такий собі ватажок на трибуні.
Гніздо білих лелек – як справжні! – на даху сільської хатинки. Люблять цих птахів в Україні, бо вони – символ добробуту та щасливої долі, злагоди у родині. Ще у вересні білі лелеки улетіли у вирій, до берегів далекої спекотної Африки. Не скоро повернуться додому: тільки 19 березня принесуть нам на крилах весну.
От ми і опинилися на роздоріжжі. На покажчику вулиць – Будинок культури, КЗ «Пожежна частина», вулиця Тиха… І ще один напрямок – зима. Її відчує кожен, куди б не пішов.
Бо вже зачиняє потроху осінь свою браму. Переглянути більше фотографій з експедиції селом Степове ви можете - за посиланням.
