54
9 вересня в Орільській філії Молодіжного центру «Смарт» відбулася незвична й кумедна подія – власна «Шнобелівська премія».
Для довідки: Шнобелівська премія є пародією на Нобелівську. Її вручають за дослідження, які спершу викликають сміх, а потім змушують замислитися. Вона має чимало символічних особливостей: талісманом є перевернута статуя мислителя, лауреати отримують медалі з фольги та жартівливі подарунки, а грошова винагорода складає «10 трильйонів доларів Зімбабве» – купюри, що давно вийшли з обігу. Вручення премії традиційно відбувається у Гарвардському університеті, і реальні нобелівські лауреати вручають нагороди своїм «несерйозним» колегам. Цікаво, що серед переможців є й українці: наприклад, професор Андрій Гейм, який отримав Шнобелівську премію за дослід із магнітною левітацією жаби, а згодом став лауреатом справжньої Нобелівської премії.
В Орільському свою версію премії провели для дітей і молоді, серед яких були й гуртківці Будинку культури. Учасники поділилися на команди та змагалися у кількох раундах.
Перший рівень – «Своя Шнобелівська». Команди представляли жартівливі «наукові відкриття» на теми: чому шкарпетки зникають у пральній машині; як довжина уроку впливає на частоту поглядів у телефон; чи справді чай у гуртожитку має особливий смак.
Другий рівень – «Наукове божевілля». Тут потрібно було відповідати на абсурдні, але кумедні запитання: скільки кроків треба зробити, щоб дійти до Марса; як довести, що коти – рідкі речовини; для чого люди використовували б третю руку, якби вона у них була. Відповіді виявилися дотепними й неочікуваними.
Третій рівень – «Меми та формули». Учасники вигадували власні креативні «формули», серед яких були справжні хіти на кшталт «Формула дружби = Wi-Fi + піца³».
На завершення відбулися міні-експерименти. Завідувачка бібліотекою представила книгу з простими науковими дослідами, після чого учасники спробували повторити експерименти з соцмереж. Найбільше зацікавив дослід із оцтом та содою: капітани команд продемонстрували, як правильно з’єднати інгредієнти, щоб повітряна куля надувалася самостійно.
Через повітряну тривогу вдалося виконати не всі заплановані завдання, але навіть цього вистачило, аби створити веселу, невимушену атмосферу й подарувати учасникам гарний настрій.
Усі команди отримали дипломи за участь, а сама подія стала чудовим прикладом того, як серйозні теми можна подати з гумором і фантазією.
