21
Щороку, у четверту суботу листопада, Україна занурюється у глибоку скорботу, вшановуючи День пам’яті жертв Голодомору – дату, встановлену Указом Президента у 1998 році. Це час національного єднання та тихої молитви за мільйони невинних українців, життя яких забрав сталінський режим через штучно створені голоди.
У центрі цієї пам’яті – Голодомор 1932–1933 років, акт геноциду проти українського народу. На родючих українських землях мільйони селян загинули внаслідок цілеспрямованої політики конфіскації продовольства, спрямованої на злам українського духу й нищення основ нації.
Проте цього дня ми згадуємо й інші масові штучні голоди — 1921–1923 та 1946–1947 років. Кожен із них став окремою трагедією, що залишила глибокий слід у пам’яті поколінь.
По всій Україні проходять скорботні зібрання, реквієми та поминальні служби. Увечері в тисячах вікон з’являються свічки – тихий знак пам’яті й внутрішньої сили, що здатна протистояти будь-якій пітьмі. Це не формальне вшанування, а глибоке розуміння: лише зберігаючи правду про трагедії минулого, ми здатні творити вільне, стійке й незалежне завтра.
Пам’ятаймо, щоби ніколи не повторилося.
