62
Під час суворої зими, коли на вулиці панують тріскучі морози, колючий холодний вітер та сірі хмари, а довгі вечори навівають сум, особливо хочеться розвіяти похмурий настрій чимось сонячним, теплим та затишним. Саме так і зробили вихованці Слобожанського «Дивосвіту», які влаштували справжнє свято української душі.
У святково прикрашену залу, що нагадувала старовинну світлицю, дітлахів запросила музичний керівник Ірина РЯЗАНЦЕВА, яка у ролі Господині відкрила двері до дивовижних вечорниць «Скарби чарівної скрині». Разом із малечею вона дістала з горища стару бабусину скриню — справжній портал у далеку давнину. Скриня не піддавалася одразу, тримаючи свої таємниці під замком, аж поки діти разом не промовили чарівні слова.
Кожна річ, витягнута на світло, ставала початком нової історії та цікавої гри. Музичний супровід, який професійно та енергійно вела інструктор з фізкультури Анжеліка АРШАВСЬКА, перетворив кожну знахідку на динамічне дійство. Першою із скрині з’явилася мелодійна сопілочка — народний символ української музики, що надихнула всіх присутніх організувати цілий оркестр народних інструментів. Слідом за нею зі скрині виринула яскрава кольорова хустка: дівчатка з цікавістю приміряли її на плечі та кружляли у таночку, відкриваючи для себе нову гру, якою колись забавлялися їхні прабабусі.
Не забарилися й розваги для майбутніх козаків — хлопці знайшли дерев’яного коника-стрибунця, майстерно виготовленого за зразком старовинних іграшок. Згадавши про вправність і мужність наших предків, вони влаштували справжні «Козацькі перегони», спритно долаючи перешкоди. Глибокого змісту події додала шкатулка із зображенням калини та вишитий рушник. Вихованці дізналися про велике значення цих символів для нашого народу, натхненно заспівали «Ой є в лісі калина» та з азартом грали в улюблену гру багатьох поколінь — «Золоті ворота».
Останнім, але чи не найважливішим скарбом, став маленький тоненький колосок. Це був повчальний момент про те, як із крихітного зернятка колоситься ціле поле, перетворюючись на головний продукт на нашому столі — хліб. «Хліб – всьому голова», — ці слова відлунювали в серці кожного малюка, виховуючи повагу до праці та рідної землі.
А які ж вечорниці без веселощів? Наостанок усі учасники разом із вихователями завели запальний український гопачок, а Господиня, вдячна за щирість і талант, за задоволення від зустрічі, пригостила гостей рум’яними смачними бубликами.
Ця подорож навчила дітей головному: наші українські традиції — це безцінний скарб, який ми маємо передавати з покоління в покоління.
Ми безмежно дякуємо нашим захисникам, які сьогодні відстоюють рідну землю, щоб не вмерла наша ні слава, ні воля. Саме завдяки їм наші діти можуть жити в мирі, посміхатися та берегти традиції свого народу від віку і довіку!
