102
Напередодні Дня закоханих, 13 лютого, Слобожанська школа мистецтв запросила громаду на «Побачення з мистецтвом». Це була розмова про кохання: мовою музики, барв і живих емоцій.
Ще до перших нот зі сцени глядачів зустріла виставка учнів класу образотворчого мистецтва. Юні художники говорили про почуття без зайвих слів – через колір, світло й деталі. У цих роботах було багато тепла, ніжності й віри саме тих відчуттів, з якими асоціюється День закоханих.
Кожна композиція в цей вечір стала окремою сторінкою: з власним настроєм, тембром і відтінком любові. Відкрив концерт фортепіанний дует Олени Сокур та Аркадія Петрова з композицією Андрія Філіпенка «До тебе», стримано й проникливо. Гітари Анастасії Палкової та Олександра Яремчука у поєднанні з клавішними Аркадія Петрова додали простору добре знайомій мелодії Стінга і Домініка Міллера.
Ще одним важливим акордом вечора стала розповідь про Слобожанський зал урочистих подій. Упродовж 2025 року в Слобожанській громаді утворилося 50 нових родин. Серед них – весілля військових, які знаходили кілька годин для головного рішення в житті між виконанням бойових завдань. Тут же відзначали смарагдові та золоті ювілеї – історії кохання, перевірені десятиліттями. У контексті Дня закоханих ці цифри й історії набули особливого звучання, як свідчення того, що любов перемагає обставини.
Вокальна частина програми охопила різні настрої: від глибокої ліричності твору Миколи Мозгового у виконанні Ірини Рудь до драматичної «Прірви» Анастасії Палкової. Образ журавлиного польоту у виконанні Марини Тільної та Анастасії Палкової під керівництвом Юлії Костелан і Олександра Яремчука став символом пам’яті й надії. Викладацьке тріо Ірини Федоренко, Юлії Бондаревської та Аркадія Петрова звернулося до творчості Володимира Івасюка – зал слухав, затамувавши подих.
Яскравої енергії додали Марія Хоменко та Ксенія Бондаренко, а скрипальки Наталія Пономаренко й Анна Погребна представили сучасний хіт «Die with a Smile» – емоційно, сміливо, з характером.
Фінальною нотою прозвучала пісня «На краю» у виконанні Оксани Маркіної та інструментального ансамблю, як нагадування про любов, що здатна втримати, навіть коли світ втрачає рівновагу.
Після останнього акорду глядачі ще довго не поспішали розходитися: фотографувалися, ділилися враженнями, обіймалися. У переддень Дня закоханих це побачення з мистецтвом стало ще одним доказом: любов у музиці, у спільних історіях, у кожному щирому погляді. І це побачення хочеться повторити.
