362
5 березня у Слобожанській бібліотеці відбулася арт-година до 75-ої річниці від дня народження поета, виконавця, композитора Володимира Івасюка. Нині вічно молодому поету і композитору виповнилося б 75 років.
На пам'яті покоління наших батьків той час, коли в музичне життя всього на той час Радянського союзу, увірвався «чистою водою з синіх гір» могутній і вибуховий талант Івасюка, який у повному розумінні зачарував мільйони людей дивовижною, ні на кого не схожою природною пісенною стихією.
В той час, коли масово закривались українські школи, коли наша мова нахабно витіснялась «великодержавниками», Івасюкову «Червону руту» співали по всій території від Балтики до Камчатки. Цю пісню називають символом української естради. Вона стала національним символом, як калина і тополя, як Дніпро й Карпати, і, безперечно є символом душі її автора.
Вірші «Червоної Рути» Володимир Івасюк написав, узявши за основу старовинну грецьку легенду про міфічну квітку та поєднавши її з гуцульським повір’ям про те, що рута раз на 20 років зацвітає червоним цвітом і приносить щастя тому, хто її знайде.
У 1971 році режисер Роман Олексів зняв у Яремчі перший український музичний фільм «Червона рута», в якому головні ролі виконали Софія Ротару та Василь Зінкевич. У фільмі звучать багато пісень Володимира Івасюка, але беззаперечним хітом стала саме «Червона рута», яка потім перемогла на першому всесоюзному фестивалі «Пісня -71».
Ще в шкільні роки Івасюк почав записувати народні пісні, складати власні мелодії, етюди, імпровізації. Він з ніжністю говорив, що народна пісня – це скарбниця, в якій буяє наша мова, що носить в собі тонкощі задушевної лірики, глибини мудрості наших предків.
Пісні молодого композитора поступово виходять за межі Буковини. Вони полонять молодь, особливо студентів.У 1979 році Володимирові Івасюкові було всього 30, а його пісні вже перемагали на міжнародних фестивалях, величезними тиражами виходили його платівки. Талант і слава митця були у розквіті: у його творчому доробку 107 пісень, 16 – на власні слова, понад 53 інструментальних творів, музика до спектаклів.
24 квітня 1979 року в обід задзвонив телефон. Дзвонили з консерваторії. Володимир швидко зібрався і пішов… Пішов назавжди, пішов, щоб більше не повернутись…
Володимира знайшли аж 18 травня у Брюховицькому лісі повішеним. Було багато причин вважати, що його вбили, а самогубство інсценізували. От, мовляв, кумир, якого любили всі українці – насправді неврівноважений самогубець.
Ховали Володимира Івасюка 22 травня. Це була небачена в ті роки процесія, це була непокора владі. У березні 2009 Указом Президента України Віктора Ющенка Володимиру Івасюку присвоєно звання Герой України. Посмертно…
Про Володимира Івасюка справедливо говорять, що він дав крила українській естрадній пісні, вивів її з провінційних закамарків на світові обрії, врятував її мистецьку гідність. Тож замислимось над цим феноменом, що став справжнім явищем нашої культури.
